24 | 04 | 2019
Головна
2016.02.12 12:06:30
Відділ комплектування та наукової обробки літератури

Книжка – це як ложка, молоток,
колесо чи ножиці. Один раз винайшли –
і покращити вже неможливо.
Умберто Еко

Найбільш поширений стереотип сприйняття бібліотеки у сучасному суспільстві – навіщо ходити до бібліотеки, якщо всю необхідну інформацію можна знайти в Інтернеті. Дійсно, останніми роками у вільному доступі є безліч електронних книг, які поступово витісняють паперові видання. Електронна книжка має певні переваги, а саме: компактність (електронний пристрій може вмістити сотні книг), менша вага та розміри (простіше транспортувати), можливість повнотекстового пошуку, економічність (низька вартість або безкоштовне завантаження) тощо.

У наш час комп’ютерних технологій і швидкісного Інтернету паперовій книжці пророкують незавидне майбутнє. Адже багато наших сучасників читають тексти з моніторів різноманітних ґаджетів, а друкована книга часто сприймається як пережиток минулого. Однак, за даними соціологічних опитувань, переважна більшість українців (73%) вірить у вічність друкованої книги, а 30% - надають перевагу електронній. Поки що в Україні друкується та продається більше паперових книг, ніж електронних. Отже, книги електронні та друковані мають співіснувати, обидва типи поки що потрібні й необхідні. Людство не вперше переживає зміну носіїв, технологій фіксації і поширення інформації. Книжки не зникають, вони просто змінюють свій формат. Так само потрібно змінитись і бібліотеці. Сучасна бібліотека - це не установа, яка тільки зберігає книжки, бібліотека повинна стати відкритим простором, мультіресурсним центром інформації та спілкування для існуючих і потенційних користувачів.

Бабенко Ю.


  бібліотека | електронна книга
Коментарі 0Hits: 818  

2015.12.04 11:56:52
Інформаційно-бібліографічний відділ

Мій храм – моя бібліотека

Есе

Осінь… Неначе журавлі в небі, летять роки у вирій мого життя. «Курли-курли…» – відлунюється в серці. Сріблясте павутиння бабиного літа вплітається у волосся, а холодний осінній дощик так і норовить залишити на щоках вологий слід. Ось вітер-пустунець розганяє важкі чорні хмарини, і на землю сонячним мереживом ллються мої спогади…

Осінь… Здається, що йду великим яскравим килимом із листя, пухнастих хризантем та здалеку помітних червоних китиць калини. На душі так радісно і водночас бентежно. І ось я на порозі свого храму – Бібліотеки! Навкруги – знайоме оточення і особливий затишок, своя дивовижна аура. Виблискують, мов запалені свічки, корінці книжок, каталоги стоячи зустрічають тебе із широко відкритими очима, столи зі стільцями наче ласкаво запрошують: «Давайте разом присядемо і поринемо у чудовий світ пізнання!» На стіні – портрет Тараса Григоровича, який суворо поглядає з-під густих брів і наказує: «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь…»

І тебе, справді, огортає якесь незрівнянне відчуття важливості цього місця, потрібності цієї справи. Бо ти ж, насправді, у храмі знань, світла, науки, а тому треба молитися за його чистоту і майбуття… Молюся, щоб не канула у вічність наша професія, щоб доля була прихильною до мене і моїх колег, щоб процвітали і наша Полтавщина, і вся Україна…

Осінь. Уже тридцять друга з того часу, як уперше увійшла до бібліотеки Полтавського університету економіки і торгівлі як бібліограф. З тих пір багато змінилося: і люди, і техніка, і саме життя. Але незмінним залишилося моє ставлення до своєї другої домівки, до найкращої бібліотечної сім’ї, з якою була і в радості, і в горі всі ці роки.

І знову осіннім золотавим килимом поспішаю до моєї Бібліотеки, а десь високо у небі ледь чутно журавлі прощаються з рідною землею: «Курли-курли…»

Наталія Шляхова


  бібліотека | осінь | університет
Коментарі 0Hits: 866  

2015.11.26 11:17:28
Відділ автоматизації та електронної обробки документів

Любов Якимчук. "Абрикоси Донбасу"

"Однією з найпомітніших поетичних новинок 2015 року стала книжка поетки Любові Якимчук «Абрикоси Донбасу» (надрукована у «Видавництві Старого Лева»). Стала великою мірою через трагічні обставини, за яких кожен «донбаський голос» дістає особливу увагу, але зовсім не тільки через них — книжка справді цікава, яскрава і концептуальна… У часи, коли багато українців знайомляться з цим регіоном і всілякими його нюансами у дуже специфічний спосіб, такий «поетичний Донбас» справді має чимале значення… і, мабуть, символічно, що все це видано саме у Львові...," - Олег Коцарев, День.

Любов Якимчук. Абрикоси Донбасу

Любов Якимчук - https://www.facebook.com/iakymchuk

Любов Якимчук: «Про війну вірші можуть бути лише голі, як дроти без ізоляції, дуже прості та без надмірних кучерявостей, але із чіткими деталями. Ці вірші мають бути як злочин, про який соромно згадувати, вони – як ці щоденні вбивства без прикрас, неприємні болючі вірші – як допити заручників, яким ставлять банки на живіт, яких ґвалтують, у яких стріляють. Вірші, як мешканці в окупованих містах, яким нема куди втікати і яких ніхто не рятує від перманентної загрози їхньому життю. Про війну – криваві та смердючі вірші. Поезія, що розкладається, але яка ще не розклалася. Розкладена поезія – це вже смерть, а нам треба жити, але жити усвідомлено. Мінімум метафор, більше мовчання, більше того, що не вкладається в слова. Якщо вже чинимо злочин, то усвідомлено. Такі тексти мають бути як сама війна, у якій ми не завжди можемо встановити хід подій, але за наслідками (розкиданими тілами та розлитою кров'ю) ми знаємо, що тут щось сталося. Це може додати поезії мовчання або натуралізму, і з поміж цих двох я вибираю мовчання».

"Беручи до рук чергову поетичну новинку від Старого Лева, в принципі, очікуєш на якісне видання. Але цього разу отримуєш не просто непогану збірку, а книгу, яка б’є під дих. Над просто хорошою літературою іноді можна задрімати, думаючи паралельно про щось своє. З «Абрикосами Донбасу» я не змогла заснути навіть серед глибокої ночі, аж поки не дочитала до кінця…", - Олеся Мамчич, ЛітАкцент.

…моє знайомство з поезією Люби Якимчук сталося завдяки Видавництву Старого Лева – наприкінці весни на сайті у рубриці Вірш дня було опубліковано її Молитву. Не знано скільки голосів на дню проговорюють-промовляють-прочитують ОТЧЕНАШ – одні й ті самі слова, але слова щоразу сповнені різним змістом…

…зачепила… запала…. Зараз багато гарної української поезії, справжньої, самобутньої… Коли було проанонсовано вихід у друк Абрикос Донбасу, не зважилась придбати для себе, а й на краще – бо залишилась би книжечка просто книжечкою на поличці, і коли би дійшов час до неї невідомо… саме приїзд Люби Якимчук до Полтави спонукав не просто взяти до рук книгу, не просто погортати сторінки, а почати читання – від початку, від передмови… й далі, далі, далі… чи то червона нитка Оксани Йориш винна, чи то просто зустріч з автором та енергетика Люби, жіночної, тендітної, й енергетика її віршів, зовсім не схожих на неї, як на перший погляд (5 листопада Любов Якимчук презентувала свою книгу в Полтавському національному педагогічному університеті)…

А ось слова головного редактора «Видавництва Старого Лева», у якому вийшла книга Люби Якимчук, Мар`яни Савки: «Десь би вони вже мали скоро достигнути – зацвісти, зав’язатися і достигнути, абрикоси зі шматочками вугілля замість кісточки. Абрикоси Донбасу – з дерева дитячої пам’яті, з дерева викраденого дитинства. Падають на землю і котяться, котяться безнастанно, як піщини часу у велетенській клепсидрі, переповнюють окопи і шанці, блокпости і порожні школи, сади і покинуті будинки з чорними більмами замість вікон, потрапляють в затоплені шахти і гарматні жерла, проникають в судини і кров, циркулюють цілою країною. Як вірші Люби Якимчук, вірші, які вибухають у свідомості і розривають світ на мільйони нерівних пазлів, які за логікою речей неможливо допасувати, так само як годі шукати звичайної логіки в руйнації, яку несе війна. З цих нерівних пазлів витворюється дивна картина – водночас знайома і сюрреалістична, так буває, коли звичні речі набувають нових несподіваних сенсів. Коли міста і слова розкладаються на частинки, які вже не стануть одним цілим. І сльози «стають сіллю кам’яною». А все твоє дитинство раптово й нестримно дорослішає...Частини цих віршів не було б, якби не Майдан, не війна, не шалена деструкція всього, що було твоїм, належало тобі. Ці вірші були б інакшими, якби авторка народилася деінде, а не там, де зараз лінія вогню. Від них можна було б заховатися і не читати, так як ховаємося від новин про щоденні втрати, про вантажі 200 і 300. Бо в зоні болю перебувати як мінімум дискомфортно. Можна було б удати, що такої книжки немає. Але ось вона, реалізована, втілена в папір, у фарбу, у пронизливу графіку. Можна було б її не читати – і не спізнати болісної насолоди від віршів, які проростають корінням у тлін і впираються кронами в небо, кричать і моляться, і свідчать. Це книга віршів, які не лише проникають у душу, а й продирають нутро. Вони залишають наскрізні отвори у свідомості, крізь які прозирає та реальність, від якої хочеться затулитися долонями. Ці «Абрикоси Донбасу»достигають цілком в пору і смакують водночас гірко і солодко. І я маю велику надію на те, що ця книжка своєю напругою, болем своїм не залишить нікому шансу на байдужість."

Раджу проЧИТАТИ… Просто прочитати та відчути...

P.S. Полтавська битва. Любов Якимчук.

Світлана Гришко


  книга | Абрикоси Донбасу | Любов Якимчук
Коментарі 0Hits: 909  

2015.11.17 12:44:13
Відділ обслуговування навчальною і науковою літературою

1. У книгах найкраще систематизована інформація.

Книга дозволяє краще інших джерел інформації (зокрема, Інтернету) систематизувати нову інформацію. Це дуже важливо як ви вже, сподіваємося, зрозуміли. Фрагментарні знання – це звичайно в якихось моментах і добре, проте тільки системність інформації дозволяє користуватися цими знаннями протягом всього свого життя, а не тільки в одному конкретному випадку.

2. Книги дозволяють вам глибоко вивчити те, що вас цікавить.

Коли людина працює, то, як це буває в більшості випадків, вона вважає, що  вже досить знає, щоб можна було з зневагою ставитися до навчання. Однак, така людина глибоко помиляється. Вся справа в тому, що, швидше за все, ця людина отримала лише «айсбергові» знання, тобто знання, які лежать на поверхні. Однак, той, хто володіє не тільки поверхневими знаннями, а й знає  більше, то він зможе досягти набагато кращих результатів у своїй роботі і в житті. Отже, якщо  хочете в чомусь розбиратися як фахівець – читайте книги, написані справжніми гуру своєї справи!

3. У книгах менше ймовірність того, що інформація недостовірна.

Коли ви відкриваєте книгу, написану людиною, яка є експертом в тій чи іншій області, то ви відразу ж відчуваєте глибину думок цієї людини. Це справжній фахівець, який «дихає» своєю професією. І як ви думаєте, чи буде він  писати недостовірну інформацію, піддаючи негативній критиці свою репутацію? Думаємо, що навряд чи. Він дуже нею дорожить. А як справи йдуть в Інтернеті? Хто пише статті на сайтах? Ви знаєте цих людей? За рідкісним винятком, імена авторів публікацій в Інтернеті мало про що говорять. Відповідно, вони можуть писати про що завгодно, як завгодно і т.д. Тому, якщо хочете отримати максимально коректну інформацію з того чи іншого питання, то краще всього звернутися до книжкових видань, а не до Інтернет-джерел .

4. У книгах є посилання на інші достовірні джерела.

Автори (фахівці) завжди дають посилання своїм читачам на інші перевірені книги, яким вони самі довіряють і які витримали критичний тиск з боку громадськості та наукової спільноти. Коротше кажучи, в книгах, в більшій своїй частині, посилаються на найкращі роботи в тій чи іншій галузі. У зв’язку з цим констатуємо наступне: хочете розширити знання з суміжних питань – вибирайте ті книги, які радять автори інших книг.

5. У книгах розповідається як влаштований цей світ.

У кожній книзі автор пише про щось своє, про свою область. Однак про що б не писали різні автори, всі вони намагаються до вас донести своє бачення світового порядку. Як у світі все влаштовано? Чому тут все відбувається так, а не інакше? Де грань між добром і злом? Автори намагаються відповісти на ці та інші питання у своїх творах.  Логічно тоді припустити, що чим більше заздалегідь ви дізнаєтеся «ключів» рішення майбутніх життєвих проблем, тим легше вам буде жити у дорослому житті. Отже, книги слід читати ще й тому, що вони дають конкретні відповіді на найрізноманітніші життєві проблеми.

6. Книги допомагають піти від гнітючої реальності.

Якщо ви зараз живете не так, як вам би хотілося, якщо на вас тисне зовнішнє оточення, яке, в даний момент, дуже важко змінити, то вам допоможе захиститися від гнітючої обстановки читання книг. Як? Яким чином? Пояснюємо: у книгах, в більшості випадків, розповідається про якийсь «ідеал», який в реальному житті недосяжний. Тому, якщо ви хочете наперекір долі піти у світ ідеалів, і поступово ставати все кращими і кращими, то книга вам вірний помічник!

 Бакум Наталія


  читання | знання | інформація | книга
Коментарі 0Hits: 863  

2015.10.29 12:01:01
Відділ автоматизації та електронної обробки документів

Як потрапити до бібліотеки... Не про географію, а про біографію

Питання щодо майбутньої професії хтось вирішує ще в дитинстві, а для когось і в дорослому віці воно залишається tabula rasa. Отримавши диплом, часто працюємо не за спеціальністю, а коли й пощастить працювати за фахом –  саме в професії освоюємо її справжню.

Розповідь про ту чи іншу професію часто починаємо зі слів: «професія… одна з найдревніших у світі…» І перелік таких найдревніших професій доповнюється кожного разу новою…

Бібліотекар… щодо стародавніх бібліотекарів відомостей мало, проте в загальних рисах можемо собі уявити що це були за люди та чим вони займались.

А які ж ми – сучасні бібліотекарі? Як ми потрапили до бібліотеки?... 

От мене особисто до бібліотеки привела моя мама.  Одразу скажу, що було мені тоді трішечки за 20, я закінчила ВНЗ та півроку просиділа вдома – з роботою за спеціальністю (вчитель російської мови та літератури та практичний психолог) зовсім не складалося, і мама моя – не бібліотекар, вона –  бухгалтер… В дитинстві я сама ходила до бібліотеки, без мами, і тоді зовсім не думала про те, що бібліотека може стати… А от-таки й стала місцем моєї роботи, першим і, наразі – останнім...  Хоча доля про щось-таке натякала – в моєму дитинстві всі школярі мали якісь доручення, так от я відповідала за зв’язки з бібліотекою, була бібліотекарем класу. І маємо що маємо: бібліотекаря…

Отже, прийшла в професію не маючи профільної освіти, опановувала все на практиці. Спершу думала, що ніколи не розберуся з класифікацією ББК, але не такий вже й страшний той класифікатор, якщо його вивчаєш, коли перед тобою читальна зала, в якій сила-силенна студентів (до речі, твоїх однолітків!) зі списками літератури. Потім була електронна читальна зала – студентів вже не боялася, але з острахом дивилась на комп’ютери та намагалась зрозуміти тонкощі пошуку літератури в електронному каталозі та структуру електронних документів. Далі – робота по створенню електронних книг… Але все повертається на круги своя: електронна читальна зала… Проста констатація фактів, а для мене – частина мого професійного шляху… приємні згадки про колег та студентів, були й не найкращі моменти, але вони розчинились в бочці меду… Ні хвилинки, чесно кажучи, не пошкодувала, що так склалося, адже все в нашому житті робиться на краще, чи майже все!..

Вірте чи не вірте, але все як у казці: жили вони душа в душу… хоча не так: чому жили, живемо, точніше – працюємо, а коли між колегами лад та взаєморозуміння (трапляються інколи маленькі прикрощі, а з ким не буває), то від цього тільки користь роботі.  Та й нам від роботи неабияка користь – чого лише варта енергетика наших любих та шановних користувачів-читачів!!!

А як ви потрапили до бібліотеки?... Це я серйозно, без жартів… 

Світлана Гришко


  
Коментарі 0Hits: 791  

Сторінка 3 з 3
« ПочатокПопередня123НаступнаКінець »