14 | 12 | 2017
ВДС бібліотеки
Послуги бібліотеки

Інституційний репозитарій



URAN

Facebook.com
Останні виставки
Останні новини
Цікаві факти
Петровський Полтавський кадетський корпус PDF Друк e-mail
Вівторок, 31 жовтня 2017, 11:43

Петровський Полтавський кадетський корпус

Петровський Полтавський кадетський корпус — за часів Російської імперії був найстарішим та найпрестижнішим кадетським навчальним закладом на теренах сучасної України. Знаходився у Полтаві з 1840 по 1918 роки.

Указ про заснування корпусу в Полтаві вийшов 1 лютого 1830 року. Згідно з наступним наказом від 5-го січня 1836-го заклад мав отримати назву «Петровського» на честь Петра I та його перемоги у Полтавській битві. До навчання в корпусі окрім Полтавськоїмали бути зараховані також вихідці Катеринославської, Харківської та Чернігівської губерній, а їх дворянство мало натомість фінансово підтримувати заклад.

Poltava Cadet School

Відкриття, у присутності генерал-губернатора та інших поважних осіб, відбулося 6 грудня 1840-го року. Набір з 36-ти кадетів приступив до навчання з 17-го числа. Від 9 травня 1841 корпус закріплений за Західним округом. У 1844 році налічувалося 400 кадетів (часом їх кількість досягала 500 і більше чоловік).

Для всіх корпусів ще в 1836 р. був введений єдиний навчальний план та встановлено загальний порядок організації. Всі предмети ділилися на три курси: підготовчий (1 рік), загальний (5 років) та спеціальний (3 роки). Три старші курси складали роту. У строю корпус складав батальйон з 4-х рот: гренадерської, двох мушкетних та неранжированої. З двохрівневого поділу корпусів Полтавський відносився до першої групи — себто безпосередньо готував офіцерів у той час як наприклад Володимирський Київський (з корпусів 2-ї групи, що мали п'ятирічний загальний курс) для продовження навчання переводив вихованців в корпуси першого класу. Приймалися виключно діти офіцерів та дворян.

У навчальному процесі поряд з загальноосвітніми предметами вивчали спеціальні дисципліни. До позакласних дисциплін відносилися: стройове навчання, фізкультура, фехтування, плавання, музика, співи й танці. Навички верхової їзди кадети відпрацьовували на території кінної бази в Жуках.

300px Кадети Полтавського кадетського корпусу

Головний корпусний будинок зведено у 1835–1840 роках в стилі пізнього класицизму під керівництвом архітектора М. І. Бонч-Бруєвича. Займає північно-західну ділянку Круглої площі, котра спочатку відводилася для чоловічої гімназії. Найбільший серед споруд ансамблю (довжина головного фасаду — 132 метри). Мурований, триповерховий, Т-подібного планування. Вісь симетрії головного фасаду акцентовано восьмиколонним портиком римодоричного ордеру, який спирається на рустовану аркаду 1-го поверху. Увінчаний трикутним фронтоном. До центрального входу ведуть сходи та два прямих пандуси, які розташовані обабіч, вздовж фасаду. Первісно будинок не був потинькований і важливу роль у створенні суворого монументального образу відігравав контраст червоних цегляних стін і побілених деталей.

Серед випускників Полтавського кадетського корпусу було багато учасників Кримської (1853–1855), російсько-турецької (1877–1878) та російсько-японської воєн (1904–1905), у тому числі — інженер-полковник, герой оборони Порт-Артура Сергій Рашевський, який загинув на форті № 11 разом з генералом Р. І. Кондратенком. У Полтавському кадетському корпусі навчалися: генерал Микола Холодовський, генерал, український художник Микола Ярошенко, українські художники Михайло Холодовський та Микола Бутович, композитор і диригент Микола Казанлі (автор опери «Міранда», «Симфонії», оркестрової балади «Ленора»), український музичний діяч, скрипаль-соліст, організатор симфонічного оркестру в Полтаві і Полтавському музичному училищі Дмитро Ахшарумов; електротехнік і метеоролог Філадельф Величко, керівник повстання саперів у 1905 році у Києві поручик Борис Жаданівський; професор М. П. Потоцький; автор підручників з артилерії, історії артилерії, генерал-майор Олексій Пащенко, учасник російсько-японської війни 1904–1905 років, один з піонерів вітчизняного повітроплавання В. Л. Ельяшевич, генерал-майор Михайло Домонтович (батько радянського дипломата Олександри Коллонтай), зоолог Є. Л. Шестопьоровта інші непересічні особистості.

 
Біла альтанка PDF Друк e-mail
Вівторок, 31 жовтня 2017, 11:33

Біла альтанка

Біла альтанка – оригінальна пам'ятка у формі альтанки з колонадою в місті Полтава, споруджена вперше в 1909 році на честь 200-ліття Полтавської битви, також є одним із символів міста.

Розташована на Соборному майдані, завершує полтавське плато Іванової Гори. Звідси відкривається об'ємний краєвид на долину річки Ворскли та частину міста: полтавський Поділ, ворсклянську Леваду.

275px Bila altanka

Полтавська Біла альтанка являє собою напівкруглу в плані колонаду з 8 колон доричного ордера на стилобаті, які несуть розвинутий антаблемент, завершений атіком. Загальна висота пам'ятки – 9 метрів.

Споруда дещо нагадує підкову, зігнуту своїми краями до Успенського Собору, що розміщена на колонах. Такий «підковоподібний» зовнішній вигляд альтанки обумовлений, згідно з легендою, тим, що саме на Соборному майдані міста на другий день після Полтавської битви відбулась зустріч ремісників-полтавців з російським царем Петром І, і, начебто, місцевий коваль тут таки майстерно підкував царського коня, що втратив підкову під час Полтавського бою.

У роки Німецько-радянської війни гітлерівці розібрали Альтанку, влаштувавши на її місці зенітно-артилерійський пункт.

По війні, у 1954 році ідею відновлення пам'ятки втілив своїм проектом головний архітектор повоєнної Полтави Лев Вайнгорт. Офіційно пам'ятник вважався не відтвореним, а створеним подібним до того, що існував у довоєнний час, а відкрили його на честь«300-річчя возз'єднання України з Росією» (Переяславська рада). Відповідно альтанка отримала нову «радянську назву» – Ротонда Дружби народів.

На сьогодні серед більшості полтавців споруда згадується під своєю колишньою історичною назвою «Біла Альтанка». Це один з найвідоміших полтавських символів, розташований неподалік від новітньої візитівки міста – пам'ятника галушкам. У місцевих існує стала традиція робити зупинку біля обох пам'яток на весілля, на свята або й просто під час прогулянок. Вона на 2-му місці в списку «Семи чудес Полтави», рейтингу туристичних об'єктів, сформованого онлайн-голосуванням, за листами та анкетуванням відвідувачів музеїв Полтави.

Ротонда дружби народів

 
Історія виникнення міста Полтава PDF Друк e-mail
Четвер, 13 липня 2017, 11:09

Історія виникнення міста Полтава

Місто Полтава, як відомо, посідає особливе місце в історії української нації та держави. Біля його стін не раз відбувалися події, котрі визначити долю України, впливали на європейські справи.

Засноване слов’янами-сіверянами у IX ст. укріплене першопоселення на Івановій горі поклало початок розвитку давньоруського граду Х-ХІІІ ст., поселення XIV, XV віків. Розкопки, проведені в історичному центрі Полтави (Червона площа, вул. Спаська, Першотравневий проспект), виявили ділянки міської забудови, вулиці, житла, господарські і виробничі приміщення давніх полтавців. Ці наукові свідчення стали фундаментом офіційного визнання 1100-літнього віку Полтави.

Топонімічні відголоси віддалених епох знайшли відображення й в особливостях назви міста, яка поступово змінювалася: Лтава - Олтава - Полтава. Найбільш розповсюдженими є кілька версій. Дослідники вбачають можливі значення цієї назви як похідної від слов’янських слів «огорожа», «огороджене тином місце», пов’язують із давньоруською традицією найменування поселень за ім’ям найближчої водної артерії - струмка Лтави - правої притоки Ворскли. Походження останньої назви виводять навіть до давнього арійського словосполучення «заболочена річка».

У ХІ-ХУІІ ст. Полтава існувала на порубіжжі між Руссю і Диким Полем кочівників, згодом - між Великим Князівством Литовським і Золотою Ордою, між Річчю Посполитою і Московським царством. Прикордонні умови життя, постійні взаємозапозичення і міжетнічні зіткнення спричинили до формування особливої верстви місцевого населення - козацтва, яке й визначало історію укріпленого форпосту на Ворсклі упродовж тривалого часу.

У численних війнах місто зазнавало неодноразових руйнувань, але постійно відроджувалося. Історичний документ 1641 р. вперше засвідчив існування Полтави як міського центру.

Визвольна війна проти Польщі перетворила Полтаву на військово-адміністративний центр Полтавського полку в складі Гетьманської України (з 1648 до 1775 р.).

poltava

 
Містичний будинок на вулиці Пушкіна в Полтаві PDF Друк e-mail
Четвер, 13 липня 2017, 11:02

Містичний будинок на вулиці Пушкіна в Полтаві

dom4

В 90 роках ХVІІІ ст. Полтава з селища перетворилась на невелике затишне місто. Сюди все частіше приїжджали заможні люди з Києва, які прагнули відпочити від метушні, але не хотіли повністю втрачати зв'язок із цивілізацією. Саме тому в цей час стають популярними прибуткові будинки, в яких можна було орендувати простору, повністю вмебльовану квартиру. А для того, щоб привернути увагу клієнтів, власники прибуткових будинків велику увагу приділяли їхньому зовнішньому вигляду: прикрашали фасад ліпниною, колонами, скульптурами.

 В 1890 році в центрі міста на Кузнецькій вулиці (зараз вулиця Пушкіна) присяжний повірений П. А. Перцович  розпочав зведення одного з перших прибуткових будинків, який за його задумом мав бути   найдивовижнішим та неповторним (асиметрична форма будинку: одна його частина триповерхова, інша має чотири поверхи).  Для будівництва було обрано цеглу й метал.

Досить лише раз побачити будинок, щоб зрозуміти, чому жителі Полтави називають його «замок Річарда»: високі стіни закінчуються гостроверхими башточками, масивні балкони мають міцні ковані огорожі, дах вкритий листами чорного заліза… Усім своїм виглядом споруда нагадує середньовічний замок.

За легендою, саме незвичайна архітектура будинку привабила в 1906 році не менш цікавого жителя. В одну із дощових осінніх ночей невідомий чоловік, загорнутий з ніг до голови у плащ, орендував квартиру на верхньому поверсі. З цього дня він практично не покидав помешкання, лише час від часу відсилав мовчазного слугу з різними дорученнями в місто. Інші жителі будинку, проходячи повз двері квартири загадкового сусіда, з острахом дивилися на них. Можливо, через цей страх чи, можливо, й на основі фактів містом поповзли різні чутки, пов’язані з новим пожильцем прибуткового будинку. Подейкували, що коні поруч із «замком Річарда» перелякано іржали, пряли вухами й відмовлялися йти. У будинку з мешканцями все частіше траплялися різні нещасні випадки. Та справжнього жаху на полтавців нагонили зграї ворон, які з незрозумілих причин вподобали дах споруди. Люди вважали таємничого незнайомця чаклуном, чорнокнижником.

Так тривало до моменту, коли одного вечора слуга таємничого постояльця вибіг з будинку й через годину повернувся з лікарем. Переборюючи страх, дехто з персоналу теж зайшов до помешкання загадкового незнайомця і став свідком страшної картини: сивоволосий чоловік лежав на ліжку і мучився у передсмертних судомах. Але смерть не приходила, ніби не хотіла приймати його. Лікар нічим не міг допомогти бідолашному. Лише стара покоївка здогадалася, як зарадити в цій ситуації: вона відкрила вікно. До кімнати ввірвалося свіже повітря і страхітливі крики зграї ворон. Незнайомець востаннє зітхнув і завмер в неприродній позі.

Звісно, це все легенда. Але до сьогоднішнього дня над дахом будинку, що знаходиться на вулиці Пушкіна 40, часто можна побачити зграю ворон, які з голосними криками кружляють у гігантському чорному вихорі.

 
Полтавський музей дальньої і стратегічної авіації PDF Друк e-mail
Четвер, 13 липня 2017, 10:55

Полтавський музей дальньої і стратегічної авіації

Полтавський музей дальньої і стратегічної авіації був створений на місці колишнього Полтавського військового аеродрому, існуючого з 20-х років минулого століття. 

Після визволення міста Полтава у вересні 1943 р., на аеродромі базувалися транспортні літаки, винищувачі і частини ППО СРСР. Тоді ж, у 1943-1944 роках Полтавський аеродром був місцем проміжної посадки американських літаків Б-17 («Літаюча фортеця») в ході операції «Френтік». Після розвалу СРСР в Полтаві залишилася єдина, на території Україні, важка бомбардувальна авіаційна дивізія на озброєнні в якої були дальні бомбардувальниками-ракетоносці Ту-22М3 та навчальні літаками дальньої авіації Ту-134УБЛ. Дивізія остаточно розформована в 2006-му році, всі літаки повинні були бути знищені, але в травні 2007 року, завдяки ентузіазму колишніх військових льотчиків, було створено обласне комунальне підприємство "Музей дальньої авіації", експонатами якого стали літаки, що підлягали знищенню.

Експозиція авіамузею налічує літаки: АН-2 (багатоцільовий літак), Ту-16 (дальній бомбардувальник), Л-29 (літак початкового навчання), Су-15ум (винищувач-перехоплювач), Ту-95 МС (стратегічний бомбардувальник), Ту-22 (дальній бомбардувальник), Ту-134 УБЛ (учбово-бойовий літак), Ту-22м3 (дальній бомбардувальник), Ту-160 (стратегічний бомбардувальник, єдиний в Україні), АН-26 (військово-транспортний літак). А також двигуни, зразки авіаційного озброєння та боєприпасів (авіабомби), крилата ракета.

Музей створений на основі летовища, започаткованого у 20-ті роки XX століття, і яке пройшло шлях від цивільного аеродрому для забезпечення перших в Україні пасажирських авіаліній до однієї з наймогутніших стратегічних авіабаз світу.

Початком формування музейної експозиції можна вважати 1987 рік, коли поряд з навчальним корпусом 185-го гвардійського важкого бомбардувального авіаційного полку на довічну стоянку встановлений легендарний літак Ту-16, який знаходився на озброєнні дальньої авіації СРСР майже 40 років.

Після закінчення холодної війни у Полтаві залишилася єдина, на території України, важка бомбардувальна авіаційна дивізія, на озброєнні у якої перебували далекосяжні бомбардувальники-ракетоносці Ту-22М3 та навчальні літаки далекосяжної авіації Ту-134УБЛ. Дивізія остаточно розформована в 2006-му році, усі літаки мали бути знищені, але у травні 2007 року, завдяки ентузіазму колишніх військових льотчиків, створено обласне комунальне підприємство «Музей дальньої авіації», експонатами якого стали літаки, що підлягали знищенню.

На території музею розташовані:

- підземний (запасний) командний пункт важкої бомбардувальної авіаескадрильї часів «холодної війни»;

-  пам'ятник військовослужбовцям Червоної армії та ВПС США, які загинули у червні 1944 року під час нальоту фашистської авіації;

- пам'ятний знак на честь 100-річчя від дня народження Ю. В. Кондратюка (О. Г. Шаргея) - видатного вченого ракетно-космічної галузі.

poltavamuzeiaviacii

 
« ПочатокПопередня12НаступнаКінець »

Сторінка 1 з 2
Вхід для читача Бібліотечний консультант, натисніть що б розпочати розмову Вхід для оператора
Google перекладач
Ukrainian Armenian Azerbaijani Belarusian Chinese (Simplified) English French Georgian German Italian Latvian Lithuanian Polish Russian Spanish Turkish
Основы туризма
Єлизавета Ярославна — королева двох держав
Банер
Оцініть якість обслуговування і компетентність співробітників бібліотеки