20 | 06 | 2018
ВДС бібліотеки
Послуги бібліотеки

Інституційний репозитарій



URAN

Facebook.com
Останні виставки
Останні новини
Цікаві факти
Гора Пивиха PDF Друк e-mail
Вівторок, 10 квітня 2018, 13:56

Гора Пивиха

horaПерлиною Придніпров’я називають гору Пивиху, яка є найвищою придніпровською точкою Лівобережної України, ізольованим пагорбом заввишки 168 м. Це підвищення розташоване на лівому березі Дніпра, поблизу м. Градизьк Глобинського району Полтавської області.

Ця пам’ятка природи утворилася в результаті насуву льодовика дніпровського зледеніння, з 1969 р. отримала статус ландшафтного заказника місцевого значення з площею – 165,2 га.

Пивиха – дуже важлива як геологічна пам’ятка, адже у її відслоненнях наявні глина, кристалічний гіпс, мергель, пісок, а також трьохметровий шар рідкісної породи вапняку – блакитного мергелю.

В обривах Пивихи знаходили залишки рослин і тварин льодовикового періоду. Це корали, молюски, морські їжаки та фрагменти кісток великих ссавців: мамонтів, північних оленів, шерстистих носорогів.

Гора Пивиха має цікаву та давню історію. Колись на горі існувало поселення Романа Михайловича Пива, яке належало руським боярам Пивам. В 1489 р. Король Польщі Казимир ІV передав місцевість навколо гори Київському Пустинно-Миколаївському монастирю. Ченці монастиря заснували тут Миколаївську церкву, яку неодноразово руйнували набіги татарів. Але храм постійно відновлювали і з часом він став Пивгородським Миколаївським монастирем, на території якого були зведені дві церкви, келії для ченців, вітряки та кілька дерев’яних та кам’яних будівель.

В 17 ст. монастир-фортеця вже був значним релігійним і політичним центром, який боровся з впливами уніатства, відмітився у подіях козацького повстання під керівництвом П. Павлюка та у Національно-визвольній війні українського народу під проводом Б. Хмельницького.

В 1774 р. після пожежі, яка знищила всі дерев’яні будівлі, був споруджений Михайлівський кам’яний собор. Втім, вже в 1786 р. цей собор перетворили приходську церкву, а ще пізніше на цвинтарну.

Після розливу Кременчуцького водосховища в кінці 1960-х рр. Пивиха постійно руйнується хвилями цього водоймища. Кожен рік вода змиває від 10 до 7 метрів пагорба, який не захищає, навіть, дамба. На сьогодні під водами «Кременчуцького моря» опинилося вже біль ніж 600 метрів Пивихи.

У 2008 році гора Пивиха була представлена на всеукраїнському конкурсі «Сім природних чудес України». Естетична привабливість гори Пивиха є не меншою, ніж привабливість відомих місць кримського узбережжя.

 
Парасоцький ліс PDF Друк e-mail
Вівторок, 10 квітня 2018, 13:47

Парасо́цький ліс

poltava lis1Парасоцький ліс як цінний масив широколистяного лісу відомий в Україні з 1923 року, коли отримав статус заповідника, і до 40-х років був підпорядкований Полтавському краєзнавчому музею. У післявоєнні роки цей статус було скасовано, оскільки ліси зазнали значного антропогенного впливу, і Парасоцький ліс набув статусу комплексної пам’ятки природи, а значно пізніше – ботанічної пам’ятки природи загальнодержавного значення.

Найбільшою цінністю Парасоцького лісу є масиви старих корінних дібров, розміщених на плакорах, що характеризуються типовою ценотичною структурою та видовим складом. Велику частину лісу займають кленово-липово-дубові ліси, а на півночі – липово-ясеново-дубові.

В підлісках густо росте ліщина, свидина, бруслина. На узліссях – терен, глід, шипшина, біла бузина, калина. Болотисті низини зайняті заростями вільшаника, осики та верболозами.

Зона біологічної пам’ятки природи багата цінними лікарськими рослинами, зокрема м’ята холодна, цмин пісковий, конвалія звичайна, папороть чоловіча, підмаренник руський, материнка звичайна, звіробій звичайний.

Серед трав домінують зірочник ланцетовидний, осока волосиста, та на знижених елементах рельєфу – яглиця звичайна та конвалія звичайна. Також зустрічаються маренка пахуча, переліска багаторічна, копитняк європейський, чина весняна, вороняче око звичайне, медунка темна, фіалка дивна, просянка розлога, купина багатоквіткова, воронець колосистий, шоломниця висока, фіалка триколірна, чебрець звичайний, папороть ключ-трава, горицвіт весняний, золототисячник, аїр, череда.

Серед рослин Парасоцького лісу до Червоної книги занесені: гронянка півмісяцева, коручка морозниковидна, гніздівка звичайна, тюльпан дібровний, лунарія оживаюча, зозулині сльози яйцевидні.

Багаторічний заповідний режим Парасоцького лісу сприяв формуванню різноманітного за складом фауністичного комплексу, який нараховує близько 100 видів. Переважають в ньому птахи, видове різноманіття яких сягає до 75 видів, із них 57 – проводять тут гніздовий сезон. Серед найбільш чисельних гніздових птахів лісу: синиця велика, зяблик, малинівка, а поблизу узлісь та галявин – вівсянка звичайна. Представниками хижаків у природоохоронному об’єкті є яструб великий, канюк звичайний, сови – сіра та вухата.

Серед птахів, які зустрічаються на території лісу, занесеними до Червоної книги  є змієїд, голуб-синяк.

Серед типових лісових ссавців Парасоцького лісу відмічено 15 видів. Найбільшою чисельністю періодично відзначається полівка руда, бурозубка звичайна та мала, нічниця водяна, куниця лісова, тхір лісовий, козуля, лось та олень європейський; не чисельними – білка звичайна та нічниця довговуха; рідкісними – нетопир Натузіуса, вовчок лісовий.

На стовбурах різних дерев, особливо на узліссях, де більша освітленість, масово виявлені синузії листуватих і накипних лишайників. Найбільш поширеним є еверенія сливова, пармелії борозенчаста та дубова.

У Парасоцькому лісі зустрічаються рідкісні види грибів: печериця серпнева та жовтіюча, лепіота Фриза та феолепіота золотиста, яка занесена до Червоної книги. У цій ботанічній пам’ятці природи виявлено 64 види мохоподібних. Найкраще розвивається епіфітна бріофлора. Серед типових видів найчастіше трапляються лескея багатопладна та жилкувата, гіпн блідий, радула сплющена. Подекуди зустрічається аномодон довголистий, левкодон білячий, гіпн блідий, плагерій повзучий, брій волосконосний.

 
Більське городище PDF Друк e-mail
Середа, 31 січня 2018, 16:05

Більське городище

Bilsk12314 370x246 004

В районі села Більськ Котелевського району Полтавської області, в межиріччі Ворскли та правої притоки Псла – Сухої Груні, розташоване стародавнє українське поселення – Більське городище – стародавнє українське поселенняі.

Поселення входить до Ворсклинської групи пам'яток часів скіфів. Археологічною місцевістю, що охороняється, поселення оголосили 15 лютого 2001 року і науковці доводять, що Більське городище є древньою столицею скіфів-гелонів.

Історія Більського городища сягає сивої давнини. Городище створювали в період з 8 до початку 3 століття до нашої ери. Цікаво, що деякі дослідники ототожнюють його з літописним містом Гелоном, яке згадує в четвертій книзі «Історії» давньогрецький історик Геродот із Галікарнасу.

Першим археологічне дослідження та опис території цієї пам'ятки здійснив в 1784 році учений-етнограф Опанас Шафонський. Він написав про цікаві знахідки, укріплення на території Більського городища, визначив розміри фортифікаційних споруд та виявив старовинні наконечники списів та стріл.

Всесвітньо відомий французький військовий інженер та картограф Гійом Левассер де Боплан був на військовій службі у польського уряду, керував будівництвом укріплень на півдні України, створював перший варіант генеральної карти нашої держави 1639 року. Цікаво, що саме завдяки мапам Боплана назву «Україна» почали використовувати в інших картах. Також він точно вказав, що в селі Більськ було розташоване давнє городище.

Архієпископ та історик Філарет (Дмитро Гумілевський) 1857 року згадував Західне і Східне укріплення та вал Великого городища, проте, на відміну від Шафонського, не говорив про них, як про цілісний комплекс оборонних споруд.

Освоюючи методику польових досліджень археологічних пам'яток, Василь Городцов 1906 року встановив, що на цьому місці був справжній міцний оборонний комплекс. Він складався з трьох укріплень, об'єднаних валами Великого городища.

Характеристика городища – це три укріплених поселення: Західне Більське; Куземинське; Східне Більське, які об'єднані Великим Більським городищем (фортечною стіною). За плануванням – звичайне мисове укріплене поселення, єдиний комплекс скіфського часу (кінець 8 – початок 3 століть до нашої ери).

Найдавніші культурні нашарування, що були на цій території, належать до зрубної спільноти та бондарихінської культури бронзового віку. Дерево-земляні оборонні споруди, що складалися з ровів та височезних валів до 9 метрів, дерев'яні стіни та башти захищали територію. Довжина оборонних споруд Великого Більського укріплення складала 25 995 метрів, Західного укріплення – 3 270, Східного – 3 870, Куземінського – 898 метрів. У Східній Європі немає більшого за розмірами городища, ніж Більське, площа якого складає – 4400 га, а довжина валів – 33 833 метрів. На його території знайдено більше ніж 20 поселень. Виявлено залишки хатинок, землянок, різних господарських будівель, кузню, бронзоливарну та залізну майстерні, святилище, залишки дерев'яного храму з колонами. На цій землі процвітало землеробство, скотарство, мисливство, городництво, торгівля, різні домашні промисли, ремесла.

В 2001 році тут знайшли цікаві артефакти – золоту каблучку із зображенням колісниці та скляний арібал, себто ємність для парфумів, 5–4 століть до нашої ери. Після трьох років археологічних розкопок на території Більського городища у липні 2017 року знайшли скіфське золото. Крім нього, вдалося віднайти унікальні, і головне, цілі амфори, датовані 6 століттям до нашої ери, наконечники для стріл, стародавні прикраси і вироби зі шкіри.

У цьому мальовничому краю є також Більське озеро, стародавній дуб Григорія Сковороди, а на славнозвісній Барвінковій горі є залишки землянок загону Ковпака.

 
Петровський Полтавський кадетський корпус PDF Друк e-mail
Вівторок, 31 жовтня 2017, 11:43

Петровський Полтавський кадетський корпус

Петровський Полтавський кадетський корпус — за часів Російської імперії був найстарішим та найпрестижнішим кадетським навчальним закладом на теренах сучасної України. Знаходився у Полтаві з 1840 по 1918 роки.

Указ про заснування корпусу в Полтаві вийшов 1 лютого 1830 року. Згідно з наступним наказом від 5-го січня 1836-го заклад мав отримати назву «Петровського» на честь Петра I та його перемоги у Полтавській битві. До навчання в корпусі окрім Полтавськоїмали бути зараховані також вихідці Катеринославської, Харківської та Чернігівської губерній, а їх дворянство мало натомість фінансово підтримувати заклад.

Poltava Cadet School

Відкриття, у присутності генерал-губернатора та інших поважних осіб, відбулося 6 грудня 1840-го року. Набір з 36-ти кадетів приступив до навчання з 17-го числа. Від 9 травня 1841 корпус закріплений за Західним округом. У 1844 році налічувалося 400 кадетів (часом їх кількість досягала 500 і більше чоловік).

Для всіх корпусів ще в 1836 р. був введений єдиний навчальний план та встановлено загальний порядок організації. Всі предмети ділилися на три курси: підготовчий (1 рік), загальний (5 років) та спеціальний (3 роки). Три старші курси складали роту. У строю корпус складав батальйон з 4-х рот: гренадерської, двох мушкетних та неранжированої. З двохрівневого поділу корпусів Полтавський відносився до першої групи — себто безпосередньо готував офіцерів у той час як наприклад Володимирський Київський (з корпусів 2-ї групи, що мали п'ятирічний загальний курс) для продовження навчання переводив вихованців в корпуси першого класу. Приймалися виключно діти офіцерів та дворян.

У навчальному процесі поряд з загальноосвітніми предметами вивчали спеціальні дисципліни. До позакласних дисциплін відносилися: стройове навчання, фізкультура, фехтування, плавання, музика, співи й танці. Навички верхової їзди кадети відпрацьовували на території кінної бази в Жуках.

300px Кадети Полтавського кадетського корпусу

Головний корпусний будинок зведено у 1835–1840 роках в стилі пізнього класицизму під керівництвом архітектора М. І. Бонч-Бруєвича. Займає північно-західну ділянку Круглої площі, котра спочатку відводилася для чоловічої гімназії. Найбільший серед споруд ансамблю (довжина головного фасаду — 132 метри). Мурований, триповерховий, Т-подібного планування. Вісь симетрії головного фасаду акцентовано восьмиколонним портиком римодоричного ордеру, який спирається на рустовану аркаду 1-го поверху. Увінчаний трикутним фронтоном. До центрального входу ведуть сходи та два прямих пандуси, які розташовані обабіч, вздовж фасаду. Первісно будинок не був потинькований і важливу роль у створенні суворого монументального образу відігравав контраст червоних цегляних стін і побілених деталей.

Серед випускників Полтавського кадетського корпусу було багато учасників Кримської (1853–1855), російсько-турецької (1877–1878) та російсько-японської воєн (1904–1905), у тому числі — інженер-полковник, герой оборони Порт-Артура Сергій Рашевський, який загинув на форті № 11 разом з генералом Р. І. Кондратенком. У Полтавському кадетському корпусі навчалися: генерал Микола Холодовський, генерал, український художник Микола Ярошенко, українські художники Михайло Холодовський та Микола Бутович, композитор і диригент Микола Казанлі (автор опери «Міранда», «Симфонії», оркестрової балади «Ленора»), український музичний діяч, скрипаль-соліст, організатор симфонічного оркестру в Полтаві і Полтавському музичному училищі Дмитро Ахшарумов; електротехнік і метеоролог Філадельф Величко, керівник повстання саперів у 1905 році у Києві поручик Борис Жаданівський; професор М. П. Потоцький; автор підручників з артилерії, історії артилерії, генерал-майор Олексій Пащенко, учасник російсько-японської війни 1904–1905 років, один з піонерів вітчизняного повітроплавання В. Л. Ельяшевич, генерал-майор Михайло Домонтович (батько радянського дипломата Олександри Коллонтай), зоолог Є. Л. Шестопьоровта інші непересічні особистості.

 
Біла альтанка PDF Друк e-mail
Вівторок, 31 жовтня 2017, 11:33

Біла альтанка

Біла альтанка – оригінальна пам'ятка у формі альтанки з колонадою в місті Полтава, споруджена вперше в 1909 році на честь 200-ліття Полтавської битви, також є одним із символів міста.

Розташована на Соборному майдані, завершує полтавське плато Іванової Гори. Звідси відкривається об'ємний краєвид на долину річки Ворскли та частину міста: полтавський Поділ, ворсклянську Леваду.

275px Bila altanka

Полтавська Біла альтанка являє собою напівкруглу в плані колонаду з 8 колон доричного ордера на стилобаті, які несуть розвинутий антаблемент, завершений атіком. Загальна висота пам'ятки – 9 метрів.

Споруда дещо нагадує підкову, зігнуту своїми краями до Успенського Собору, що розміщена на колонах. Такий «підковоподібний» зовнішній вигляд альтанки обумовлений, згідно з легендою, тим, що саме на Соборному майдані міста на другий день після Полтавської битви відбулась зустріч ремісників-полтавців з російським царем Петром І, і, начебто, місцевий коваль тут таки майстерно підкував царського коня, що втратив підкову під час Полтавського бою.

У роки Німецько-радянської війни гітлерівці розібрали Альтанку, влаштувавши на її місці зенітно-артилерійський пункт.

По війні, у 1954 році ідею відновлення пам'ятки втілив своїм проектом головний архітектор повоєнної Полтави Лев Вайнгорт. Офіційно пам'ятник вважався не відтвореним, а створеним подібним до того, що існував у довоєнний час, а відкрили його на честь«300-річчя возз'єднання України з Росією» (Переяславська рада). Відповідно альтанка отримала нову «радянську назву» – Ротонда Дружби народів.

На сьогодні серед більшості полтавців споруда згадується під своєю колишньою історичною назвою «Біла Альтанка». Це один з найвідоміших полтавських символів, розташований неподалік від новітньої візитівки міста – пам'ятника галушкам. У місцевих існує стала традиція робити зупинку біля обох пам'яток на весілля, на свята або й просто під час прогулянок. Вона на 2-му місці в списку «Семи чудес Полтави», рейтингу туристичних об'єктів, сформованого онлайн-голосуванням, за листами та анкетуванням відвідувачів музеїв Полтави.

Ротонда дружби народів

 
« ПочатокПопередня123НаступнаКінець »

Сторінка 1 з 3
Вхід для читача Бібліотечний консультант, натисніть що б розпочати розмову Вхід для оператора
Google перекладач
Ukrainian Armenian Azerbaijani Belarusian Chinese (Simplified) English French Georgian German Italian Latvian Lithuanian Polish Russian Spanish Turkish
Studio d A2. Deutsch als Fremdsprache
Організація харчування та обслуговування туристів на підприємствах ресторанного господарства
Банер
Оцініть якість обслуговування і компетентність співробітників бібліотеки